Пофестивалимо?

Про Одеський кінофестиваль написано вже так багато, що не виникає жодного бажання давати ще якусь оцінку його організаторам (хоча я не вважаю, що на період війни всі інші сфери життя в країні мають вимирати. Але водночас самі ragu.li тимчасово впали в сплячку, бо в якийсь момент мені здавалося неадекватним поповнювати цей блог, хоча от зараз я знову знаходжу час і натхнення на нього).

На цьому прелюдії закінчено. Я просто покажу красу.

Краса на ОМКФ все-таки сталася, хоча сама Вікторія Тігіпко обіцяла, що червоної доріжки не буде. Ну не знаю, може у неї альтернативне бачення реальності, але що тоді оце як не червона доріжка?

З іншого боку, якщо жителям чарівного світу несмаку вже заманулося повихвалятися своїми наздвичайними здібностями, то хіба їх хтось може стримати?

Звичайно з року в рік склад тусівки змінюється, але все одно завжди знайдуться люди, що закінчили Решетиліську школу краси і стилю і прийшли на червону доріжку прямо звідти у випускній сукні. І це я вже навіть не коментую бідну модель, яку вирішили перетворили на Золотого Дюка. З таким стилістичним підходом краще б вона зображала Золотий Батон чи що.

А ще, поки у вас залишаються сили читати текст над картинками, хочу нагадати, що про Одеський кінофестиваль і його публіку я вже раніше писала. Ось, ось, ось, тут і тут. Там є що згадати.

Хоча і в цьому році публіка не лінувалася показати себе так, щоб обов’язково потрапити на найкращий таблоїд всіх часів і народів (у мене сьогодні приступ скромності, так).

Кружитє мєня, кружитє! Все-таки здатність наших дам поєднувати сукні типу “для прогулянок в колгоспному полі” з взуттям “мрія стриптизерки-садистки” мене завжди захоплювала.

Взагалі тему костюмів стриптизерок була розкрито.

Ще на захід завітала дівчина з настільки активним роздвоєнням особистості, шо вона не змогла обрати якийсь один костюм, тому прийшла одразу в двох.

Лариса Кадочникова. Час невмолимий. Сумно.

Часи йдуть, а конкуренток у правої ноги Анжеліни Джолі все не меншає. Тільки у нас такі гарні, вгодовані ноги, одна наша нога, а дві Анжелініні!

Наречені Дракули. Таке враження, що дами не в кіно прийшли, а як мінімум на вечірку зварювальників.

Проня Прокоповна с подругою.

Прийти в домашньому халаті на червону доріжку? В Україні запросто! Супутник тим часом є живою ілюстрацією виразу “фейспалм”.

І фапотька!

Як “елегантно” показати все.

Не обійшлося і без перформансів. “Фемен” уже, на щастя, не гастролюють нашою країною, зате у них в Одесі залишився член у повному значення цього слова. Акції такі ж беззмістовні, але при цьому зовсім не видовищні. Якщо його хтось і спонсорує, то зовсім ідіот, бо як можна спонсорувати таку убогість фантазії.

Одним словом публіка отримала свою порцію культурного шоку.

фото (c) dumskaya.net, niklife, mediananny

3 відповідей “Пофестивалимо?”

  1. Ljalja-Olja коментує:

    вирази облич глядачів – безцінні! Вони “коментують” все!

      Ljalja-Olja

  2. Людмила коментує:

    як кажуть в одесі – “обнять і плакать” )))

      Людмила

  3. Антон коментує:

    супер, мне понравилось чтиво

      Антон

Коментувати Скасувати відповідь

Напишіть відгук